Світлій пам'яті Євгена Олександровича Грушкевича та Алли Антонівни Грушкевич присвячується
Світлій пам'яті Євгена Олександровича Грушкевича та Алли Антонівни Грушкевич присвячується
Любов до дітей вчителя – це звичайне відлуння
вчительської любові до них.
В. Вахтеров
Важко навіть уявити, що немає серед нас подружжя-вчителів Євгена Олександровича та Алли Антонівни. Завше боляче, коли за вічну межу відходять педагоги. Душа одразу проймається болем: скільки недослухано, недоговорено, недороблено. Утішаєшся лише тим, що думки та ідеї вчителя знаходять продовження в учнях.
Глибоке інтелігентське коріння Алли Антонівни простежувалося в усьому – в манері вести бесіду, триматися, одягатися. Іі спокійний незабутній голос, що ним вона достукувалася до кожного серця,
надихав на пізнання нового, вселяв віру у себе, свої здібності. Вимоглива і водночас чуйна й добра Алла Антонівна була для нас взірцем Вчителя з великої літери. Її уроки географії були цікавими і неповторними. Мандруючи материками планети Земля ми отримували міцні знання про океани й гори, клімат, традиції та звичаї народів різних рас і національностей. З нетерпінням усі чекали шкільних і районних туристичних змагань, до яких Алла Антонівна ретельно готувала учнів. Орієнтування на місцевості, ходіння по азимуту команда Дудчанської школи виконувала правильно й швидко, неодноразово ставала переможцем районних змагань. Талановитий педагог, природжений психолог нікого не залишала поза своєю увагою, щиро любила дітей, була мудрим наставником і вірним другом.
Скільки знань віддав вихованцям Євген Олександрович –талановитий учитель історії. Він прищеплював їм любов до історії рідного краю, славетних людей Херсонщини. Незмінний керівник шкільного музею Бойової та трудової слави, краєзнавчого музею села брав активну участь у створенні книги «Історія міст і сіл України. Херсонська область». Саме його плеканням дозрівало в школі добірне гроно патріотів України. Його учні з вдячністю згадують сільського вчителя, який вчив їх бути справедливими, вірними своєму слову, справжніми громадянами держави.
Минає день за днем, спливає рік за роком. Але світла пам'ять про педагогів вічно житиме в серцях вдячних учнів. Отже, життєвий щлях був обраний правильно. І ніхто з них не шкодував, що так багато вчив, так відверто любив дітей. Бо щодня мав найпочесніші нагороди – світлу і щиру любов вихованців.
Учитель Дудчанського ЗОСШП Палієнко Л.Ф.
Коментарi