Історія закладу освіти

1871 р. на клопотання сільської громади у селі було відкриту двохкласну земську школу. Розміщувалась вона у старому приміщенні сільської управи. Навесні 1873 року приміщення школи під час повені було змите водою. У 1874 році на кошти сільської громади побудовано нове шкільне приміщення. У кінці 70-х років у школі з’явились підручники. З 1907 року в селі працювали дві вчительки: Ткаченко Ольга Якимівна та Мачульська Віра Якимівна, які мали освіту за вчительську семінарію. За законом від 25 червня 1912 року в країні запроваджувався новий тип початкових шкіл з чотирьохрічний строком навчання. Такою ж стала і школа в Дудчанах. Гордістю школи був Ваня Шульга, 1900 року народження. Після успішного закінчення школи, його, як здібного учня, на піклування вчителів та місцевого священика Лубинського було направлено на навчання у другу чоловічу Херсонську гімназію. Екзамени він склав на стипендію.

/Files/images/ШульгаЗМ.jpgШульга Іван

Ішов 1919-й рік. Громадянська війна, голод, смерть, та дудчанці вже не уявляли своє село без школи. Коли під час боїв приміщення школи згоріло, то її відкрили на території церкви, в сторожці. У 1926 році в школі вже було 4 класи і два вчителя: Козачинський Д.С. та Вільховська Євгенія Олексіївна, які мали середню вчительську освіту. Школу у той час відвідувало 98 учнів. Діти разом з учителями інсценізували п’єси в сільському клубі, куди із задоволенням ішли дорослі. Учні самі були організаторами порядку, касирами. На зароблені гроші купили книжки, створили шкільну бібліотеку. При школі проводились заняття по ліквідації неписемності.З 1931 року школа почала переростати в семирічну, а в 1938 році - розпочато будівництво типової середньої школи. Сільська рада, батьківський комітет постійно дбали про матеріальне забезпечення школи, поліпшення умов життя вчителів, надання матеріальної допомоги частині учнів. Колгоспи «Червонофлотець», «12-річчя Жовтня» та «Друга п’ятирічка» організували гарячі сніданки для школярів.У 1939-41 роках в школі працювало вже 20 вчителів! Очолював цей чудовий і дружній колектив директор школи, вчитель Громаков Леонід Савович. А коли під час радянсько-фінської війни він пішов на фронт у 1940 році, то директором школи призначили Мережка М.П.

Громаков директор Дудчанської школи у 30-тіГромаков Л.С.

У червні 1941 року в школі закінчились заняття. Після складання іспитів усі учні 9 класу (17 чоловік) були переведені до 10 класу. Та не судилося 9-класникам сісти за парти восени 1941 року. Почалася війна. Учні 9 класу 1922 року народження були мобілізовані в діючу армію – Фрол Туманов, Віктор Пащенко, Микола Гуща. Добровільно пішли на фронт сімнадцятирічні Віктор Руденко, Сергій Васильєв, шістнадцятирічний Віталій Дем’яненко, всі чоловіки-учителі. Більшість із них не повернулися з фронтів. Війна понівечила долі людські. Фашистами були зруйновані шкільні приміщення, бібліотека. Але це вже наступна, обпалена війною сторінка історії моєї рідної школи. Восени 1945 року дудчанські школярики вперше за чотири роки сіли за парти. Голодних і напівроздягнутих дітей навчали вчителі в благенькому одязі і такі ж голодні. Зошитів не було, писали на диво уцілілих у мешканців села газетах. 1946 – 1947 роки. Посуха, неврожай, голод. Люди не вмирали цілими сім'ями, як в 1932 – 1933 рр., та опухлих від голоду було багато. Малеча бродила у пошуках чогось їстівного по балках над Дніпром, збирала і їла там глід, шипшину, пагони козельця, цибульку підсніжників, виливали ховрахів. У плавнях ловили черепах, варили і їли. Виснажені діти почали ходити до школи зрідка. Щоб тепліше було, зводили по 2 – 3 класи разом. Приміщення школи було убоге, наочності ніякої, тільки на стіні висів портрет Сталіна.. В 1949 році школярі вже писали у зошитах, мали олівці, чорнильні таблетки, чорнильниці.В 6–7 класах на уроках ботаніки проводили досліди, пророщували насіння, висаджували і доглядали рослини. У кожного учня була своя ділянка 1× 1м з табличкою, де було записано прізвище дитини і що вирощує. Юннати Дудчанської школи переписувались із юннатами Таджикистану. З далекої Середньої Азії присилали в Дудчани насіння коксагису, чумизи, рицини, а ми їм – насіння наших райнованих культур, для проведення дослідів. Біля школи насаджували кущі смородини, бузку. На початку 50-х років мальовничу дудчанську балку з річечкою Перетівкою було затоплено «великою водою» Каховського водосховища. Жителів села виселяли вище, в степ. І школярі разом із старшими почали озеленювати село.

/Files/images/школярі 50-х.jpgВипускники 1952 року

В селі будувалась велика середня школа, але ще восени 1952 року школярі ходили в 9 – й клас у сусіднє село Качкарівку. Ходили пішки 10 км. Щодня, а в непогоду підвозила бричка. У грудні 1952 року нове приміщення школи здали в експлуатацію. До школи приїздили на навчання в 9–й клас учні з сусідніх сіл. Гаврилівки, Новоолександрівки, Петропалівки, Червоного. В школі був гуртожиток для школярів з інших сіл.

/Files/images/Школа середня. 1952 чорно-біла.JPGСередня школа, 1952 р.

У 1954 році здано в експлуатацію приміщення ще однієї школи у селі Дудчани – семирічної.

/Files/images/восьмирічна школа.jpgсемирічна школа, 1956 р.

До 2002 року у селі функціонували дві школи – середня та восьмирічна. У 2002 році освітні заклади села реорганізовано у Дудчанське загальноосвітнє об’єднання «школа-дитячий садок» І-ІІІ ступенів.

Очолила заклад нового типу Мельник Тетяна Володимирівна.

На базі Дудчанського загальноосвітнього обєднання "школа-дитячий садок" реалізовано проекти «Школа соціальної культури», Школа майбутнього та «Школа електронного урядування».

/Files/images/Діти, глобус.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 214

Коментарi

  • Катерина

    2012-12-14 21:44:04

    Мені жаль школи, що на іншій стороні села, там зараз ніхто не вчиться, що з нею буде через пару років...((((((.........

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.